Вчись вчитися - моє волонтерство

Цими днями весь світ згадує добровольців - волонтерів. Тому я вирішила трішки теж згадати своє волонтерське минуле - незабутні та безтурботні часи навчання в університеті, коли вільний час присвячувався різноманітним проектам та громадській активності. Треба вміти вчитися. А волонтерство у сфері навчання та пізнання самого себе дає чимало.

Мій пік енергії припав на другий курс університету та поступово спав із його закінченням. Я не знаю, чому так відбулося, чому я перестала цікавитись тим, що мені дуже подобалось. Може, таким собі екскурсом у минуле я зрозумію щось важливе для себе і вже наступного дня у меня з*являться нові думки. Я не можу стверджувати, що перестала бути доброю, розуміючою, жертовною, тобто альтруїстичною з тих пір, коли я полишила волонтерство, що займало великий шматок мого студентського життя. Я із теплом і посмішкою згадую ті місяці і роки, ті проекти, які ми реалізували, тих людей, що були поруч. Дякую усім та вітаю із Днем волонтера! Окреме спасибі тим волонтерам, які сьогодні займаються підтримкою військових.
А у мене під час мого волонтерського минулого було багато чого "вперше" - перша поїздка в інтернат до дітей, перша акція зі збору речей, перша власноруч організована акція, перша вишиванка, перша участь в українській традиційній виставі, навіть народний танок...
Всередині щось мерехтить, коли передивляюсь ці світлини. 2009 рік. Мені - 18 років. Я волонтер "Твори добро, Україно!" - DogoodUkraine.

Інтернат для хлопчиків на Великому Лузі

Інтернат для хлопчиків на Великому Лузі

Поїздки до інтернатів міста та області були мало не кожних вихідних. Я відчувала себе потрібною, було багато ідей як допомогти, поділитися тим, що ти знаєш, або принаймні спробувати допомогти. І посміхатись. Завжди, щоб не сталося.

Сортування речей у будинку Макса Гранта

На жаль, я вже не згадаю номери та назви усіх будинків та інтернатів, де ми побували з волонтерами - влаштовували ігри та розваги, привозили речі, солодощі, іграшки, подарунки. Але важливо, що ми привозили дещо більше - спілкування, посмішку, надію, дружбу.

Кіровський психоневрологічний інтернат

Школа-інтернат №1

Школа-інтернат №1

Інтернат для хлопчиків на Великому Лузі

Один з наших виступів на традиційну українську тематику. А після концерту - спілкування та ігри з дітьми

Приділи увагу, час, бажання, розуміння. Я відчувала особливу магію волонтерства

Саме під час волонтерської діяльності з "Твори добро, Україно!" я організувала свою першу акцію зі збору речей. Я обрала великий двір неподалік від моєї вулиці, де багатоповерхівки з багатьма підї*здами, де широке та відкрите подвір*я. Розклеїла оголошення. Разом з іншими волонтерами ми у призначений час вже зустрічали людей, які приносили одяг, взуття, іграшки для тих, хто потребує цього.

Моя волонтерська діяльність не обмежувалассь цими напрямками. Я та інші волонтери брали участь у різних акціях. Зокрема, екологічній - "Чисто для себе" на острові Хортиця.

Також ми роздавали листівки на жвавому перехресті проспекту Леніна та Металургів, аби запобігти тому, що батьки переводять дітей на червоне світло світлофору і показують їм поганий приклад байдужості до правил дорожнього руху.

Багато фоток не збереглося, про що я жалкую. Але не варто жалкувати:)
Один з найбільш цікавих проектів - це допомога літнім людям та взагалі всім бажаючим в опануванні комп*ютера. Це було навесні 2012 року. Я раз на тиждень після занять в університеті проводила класи у Товаристві Червоного Хреста в Запоріжжі.

 Останні роки я не брала участі у волонтерських проектах. Це були несистематичні поклики душі типу надіслати певну суму грошей для розвитку дитячого туристичного проекту "Клубок", аби діти з різних сімей та різних можливостей мало змогу сходити в гори, побачити їх красу та навчитись дружити, любити, допомагати один одному. Також цього літа мені здалося цікавим запропонувати свою допомогу у вигляді спостереження та моніторингу велосипедного руху на одному з перехресть міста.

П.С, Яким буде мій шляхи далі? Є велика дорога. І волонтерство на ній теж є.